https://pycckomy.livejournal.com/821323.html
2024-05-08 16:37:00
Автор заведующей кафедрой истории Киево-Могилянской академии
Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.83,84:
На сеймі 1585 року обмірковується оборона від татар «Ukrainy Podolskiej» (Diaryusze sejmowe r. 1585 / Wyd. Aleksander Czuczyriski // Scriptores Rerum Polonicarum. T. XVIII. Krakow, 1901. S. 321) (аналогічний вислів ужито в декреті Зигмунта III 1613 року(Декрет у спорі овруцьких зем'ян зі старостою: Варшава, 19 IV1613 року(Архив ЮЗР. К., 1907. Ч. 8, т. 5. С. 394)); у 1600 році белзький воєвода Станіслав Влодек називає «тутешньою Україною» околиці Сеняви, Теребовлі й Галича(Лист до великого коронного гетьмана Яна Замойського: Сенява, 7 V 1600 року (Archiwum Giowne Akt Dawnych, Archiwum Zamoyskich [далі - AGAD, AZ], rps 703, nr 18)).
Для шаргородського священика Івана Грабини його місто -«вже українне» («ktore lezy w podolskim wojewodztwie, juz ukrainne»), а уродженець Летичівського повіту, жовнір Самійло Лойовський, визначає своє походження так: «z Ukrainy powiatu latyczowskiego» (Обидва записи зроблені власноручно у «Книзі чуд» Жировицького монастиря: Івана Грабини 5 III1626 року, Лойовського 6 VIII1634 року (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів [далі - ЛНБ], ф. МВ-393 (Бібліотека оо. василіян у Львові). С. 20, 82-83.). Коментуючи королівський універсал 1621 року, «ktorego ta jest essentia, zeby wojewodztwa ukrainne wojsku naszemu ... szli na ratuneb, київський підкоморій Роман Гойський зазначає, що зробити це буде складно, бо всі «українні» воєводства нині спустошені татарським набігом: серед останніх він перераховує Київське, Брацлавське, Подільське, Волинське й Руське (Лист до київського воєводи Томаша Замойського: Яричів, 8 X 1621 року (AGAD, AZ, rps 725, ПГ67)).
Паралельно з таким розширеним сприйняттям «усієї України» остання може дробитися на низку «Україн» - подільську (як у щойно наведених прикладах), «подніпрську» («в пилной опатрности потреба се міти всей Украйни Подніпрской»( Універсал гетьмана Війська Запорозького Григорія Ізаповича: грудень 1606 року (Архив ЮЗР. К., 1868. Ч. 3, т. і. С. 152)), київську («z Ukrainy Kijowskiej szedi do niego od ksiecia Romana Ruzynskiego wyprawiony z tysiacem czlowieka Ukraincow»( Scibor-Marchocki М. Historya wojny moskiewskiej I Wyd. przez Redakcja Oredownika. Poznan, 1841. S. 9 (запис 1607 року)); те саме - в універсалі польного гетьмана Станіслава Жулкевського 1614 року «wszystkiemu rycerstwu wojska JKM quarcianego, ktore na ten czas jest w Ukrainie Kijowskiej»( Жовква, 20 XI1614 року (Архив ЮЗР. К., 1863. Ч. 3, т. і. С. 196)), брацлавську й «задніпрську» («Owo zgola wszystka Ukraina zadnieprska, kijowska і bractawska powstala»( Реляція о. Петронія Ласка Адамові Киселю: Б. м., після 27 VI1648 року (Szajnocha К. Dwa lata dziejow naszych. 1646, 1648. Opowiadanie і zrodla. T. 2: Polska w r. 1648. Lwow, 1869. S. 363).), побужську («z Ukrainy Bohowej idzie z posilkami» (Діаріуш Білоцерківської кампанії 1651 року Анджея Мясковського (Relacje wojenne z pierwszych lat walk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu «Ogniem і meczem» (1648-1651) / Opracowal Miroslaw Nagielski. Warszawa, 1999. S. 272).
Схоже, не останню роль у «пульсації» поняття «Україна» відігравало місцепроживання пишучого, себто чим далі від прикордоння він жив, тим більш неокресленою у його сприйнятті поставала «Україна». Наприклад, звертаючись восени 1648 року до королевича Кароля Фердинанда з проханням про захист, члени Львівського магістрату весь простір на схід та південь за межами Руського воєводства називають «Україною»: «Juz rebelia ruska і zprzysiegla z pogany colluvies chlopska opanowawszy wszystke Ukraine -kijowskie, podolskie, braclawskie, czernihowskie wojewodztwa і czesc wolynskiego...»( Львів, 15 IX1648 року (Памятники. K.,1898. Т. і (2-е вид.). С. 296).(). Натомість для мешканця Малої Польщі вже й саме Руське воєводство могло сприйматися як «Україна». Так, невтомний викривач «фальшивої шляхти» Валер'ян Неканда-Трепка, краків'янин, у своїх нотатках 1620-1630-х років одного зі своїх героїв поміщає «па Ukrainie pod Samborem (Nekanda Trepka W. Liber generations plebeanorum («Liber Chamorum») / Opr. Rafal Leszczyriski. Wyd. 2-ie. Warszawa, 1995. S. 459 (№ 2355).). Відтак не дивно, що й Поділля асоціюється для нього з «Україною» («nа Ukrainie pod Miedzybozem») (Там само. C. 460 (№ 2370))